- Переглянути відеоурок та зробити конспект за розповіддю вчителя.
- Прочитати § 23. Виписати визначення термінів:
- Основні поняття і терміни: колективізація, колгоспи, куркуль, розселянювання, хлібозаготовельна криза, МТС, «чорні дошки», «закон про п’ять колосків», голод, геноцид українського народу
- Основні дати:
• 1927–1928 рр. — хлібозаготівельна криза;
• 1928 р. — створення МТС в Україні, початок суцільної колективізації;
• грудень 1929 р. — курс на «ліквідацію куркульства як класу»;
• лютий 1930 р. — початок форсованої колективізації;
• 2 березня 1930 р. — стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» та початок масового виходу селян з колгоспів;
• 7 серпня 1932 р. — Закон «Про охорону соціалістичної власності» («закон про п’ять колосків»)
Результати перших п’ятирічок
| Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.) |
|
| Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.) |
|
Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання кількості підприємств важкої промисловості, будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем деяких галузей промисловості випередила деякі європейські держави.
Серед негативних наслідків можна виділити, зокрема підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення.
«Джерела індустріалізації»:
• доходи від сільськогосподарського виробництва;
• перекачування коштів з легкої промисловості у важку;
• внутрішні позики;
• безкоштовна праця у вихідні дні;
• праця в'язнів у таборах;
• збільшення випуску спиртних напоїв;
• продаж товарів за кордон за цінами, нижче ринкових;
• режим економії.
25 квітня 1920 року почався українсько-польський наступ. Юзеф Пілсудський випустив відозву до українського народу, в якій зазначав, що польські війська допомагають визволити Україну від більшовиків і не затримаються надовго на українській території,
Чисельність польських військ, за підрахунками різних дослідників, становила від 60 до 90 тисяч солдатів і офіцерів, в тому числі української армії – від 4 до 8 тисяч, в середині червня – вже близько 20 тисяч.
З радянського боку їм протистояло приблизно 85 тисяч солдатів і офіцерів. Значно допомогли наступу українські повстанці, на боротьбу з якими радянське керівництво було змушене виділити 3 дивізії.
Протягом зими-весни 1919 р. над територією України (за винятком західних областей) було встановлено радянську владу. Було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, пізніше перейменований в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив – Х. Раковський. Більшість уряду складали росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників було мало.
В Україні радянська влада будувалась відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва Українська Народна Республіка була відкинута. Відтепер Україна офіційно називалася – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. – УРСР). Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з’їзд Рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.
Ця конституція закріпила диктатуру пролетаріату, скасувала приватну власність і позбавила експлуататорські класи виборчих прав.
Суть політичного курсу більшовиків полягала у прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Така політика отримала назву «воєнного комунізму».
Перегляньте відеофільм, презентацію
Випишіть основні положення політики "Воєнного комунізму у різних сферах"
Запровадження «воєнного комунізму» супроводжувалося різким звуженням її суверенітету:
- КП (б)У, профспілки, Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви;
- РНК України, УРНГ діяли під безпосереднім керівництвом РНК та ВРНГ РСФРР;
- у травні-червні 1919 р. було створено військово-політичний союз радянських республік.
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:
- «червоний терор»;
- жорстка централізація;
- створення продзагонів;
- реквізиції, конфіскації тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
- економічна криза (падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція);
- погіршення умов життя народу;
- зростання соціальної напруги;
- розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.
|
ЗДОБУТКИ |
ПРОРАХУНКИ |
|
|
|
Перед вами — стара фотографія. З неї дивиться чоловік у черкесці, з генеральськими погонами на плечах і георгіївським хрестом на грудях. Цій людині судилося стати головою Української держави в 1918 р., під час грізного військового лихоліття. Не покерувавши країною й року, він залишив українську землю у грудні, щоб уже ніколи сюди не повернутися... Павло Скоропадський - гетьман України 1918 р. Ще за життя ім'я цієї людини стало широко відомим не тільки в Україні, а й за її межами. Щоправда, відомим він був здебільшого у негативному плані. Про нього говорили як про великого поміщика, реакційного диктатора, організатора карних експедицій проти селянства, прислужника австро-німецького імперіалізму. Сьогодні, навпаки, більшість істориків подає постать Павла Скоропадського - як щирого українського патріота й видатного державного діяча. Отже, нашим часам властива полярність думок. А де ж історична істина? У «Малій енциклопедії етнодержавознавства», в одній зі статей П. Скоропадський зображений як «політичний перевертень» і «національно несвідомий українець», а в другій - «як щирий патріот України». Тож наше завдання - з'ясувати, ким був П. Скоропадський - «політичною маріонеткою» чи «щирим патріотом»; на основі ознайомлення з документами і реальними подіями часів гетьманату, сформуйте власну думку про те, якої оцінки й характеристики заслуговує цей історичний діяч.
План вивчення нового матеріалу
1. Гетьманський переворот. П. Скоропадський.
2. Внутрішня та зовнішня політика Української держави та ставлення до неї у суспільстві.
3. Падіння гетьманського режиму.
Прочитайте §12;
https://history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/
Перегляньте уважно відеоурок та випишіть:
1) основні напрямки внутрішньої (промисловість, сільське господарство, збройні сили, культура) та зовнішньої політики Павла Скоропадського,
2)причини падіння гетьманського режиму
Причини падіння режиму П. Скоропадського
Падіння режиму гетьмана П. Скоропадського було зумовлено такими причинами:
- поразка Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності;
- залежність Української держави від австро-німецьких військ;
- відсутність дієздатної регулярної української армії, реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя;
- вузька соціальна база (буржуазія, поміщики, заможні селяни);
- підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;
- наростання соціальної напруги та формування організаційної опозиції;
- спроба знайти опору серед білогвардійців (грамота П.Скоропадського про відмову від української державності та вступ до всеросійської федерації народів від 14 листопада 1918 р.)
Перегляньте презентацію за посиланням
https://naurok.com.ua/prezentaciya-zdobutki-i-prorahunki-ucr-124777.html
заповнити таблицю
ЗДОБУТКИ ТА ПРОРАХУНКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
ЗДОБУТКИ (Що позитивного встигла зробити ЦР) | Помилки, які допустила ЦР |
В лютому 1917 року у Росії перемогла демократична революція. Самодержавний лад був повалений. Влада в російській державі перешла до Тимчасового уряду – перехідного органу, Очолив уряд - князь Г.Львов.
Тимчасовий уряд вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, у тому числі і над Україною. Він зобов’язувався передати свої повноваження Установчим зборам, скликання яких передбачалося у недалекому майбутньому. Ці збори мали визначити форму державного ладу і прийняти конституцію країни.
За кілька днів звістка про повалення царату поширилась по всій Україні.
Полум’я Української революції не можливо було загасити.Лідером українського руху традиційно була інтелігенція.
Причини і передумови Української революції
1. Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини.
2. Важке соціальне становище переважної частини населення.
3. Невирішеність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва.
4. Піднесення українського національного визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення.
5. Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни.
Мета діяльності УЦР
• Домагання національно-територіальної автономії для України.
• Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку.
https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/3.php
повторити тему та підготуватися до
тематичної атестації
https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/3.php
1. Перегляньте відеопрезентацію
2. Прочитайте §1,2 підручник
https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/3.php
3.Складіть хронологічну таблицю бойових дій на території України в 1914-1918р.р.
4.Виконати завдання за посиланням
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7371242
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=5352075
Тема: Політичні рухи під час війни
на території Австро-Угорщини:
Головна Українська Рада (ГУР)
Дата створення | 1 серпня 1914 р. |
Лідери | К. Левицький (голова), М. Павлик, М. Ганкевич |
Програмний документ | «Маніфест» Головної Української Ради |
Мета | Захист інтересів українців Австро-Угорщини в умовах Першої світової війни. Підтримка політики Австро-Угорщини |
Діяльність | Активна участь у формуванні українських військових підрозділів — Українських січових стрільців (УСС) |
Союз Визволення України (СВУ) | |
Період існування | 4 серпня 1914 — 1 серпня 1918 р. |
Лідери | Д. Донцов (голова), А. Жук, В. Дорошенко |
Програмний документ | «Наша платформа» |
Мета | • Створення самостійної Української держави у формі конституційної монархії. • Заснування демократичного устрою, надання рівних прав і свобод представникам усіх національностей. • Співпраця з урядами Німеччини та Австро-Угорщини з метою завдання поразки Росії, на руїнах якої «встане вільна самостійна Україна» |
Українські січові стрільці
Визначення поняття
Легіон Українських січових стрільців (УСС) — українське військове добровільне формування у складі австро-угорської армії, яке було створене з ініціативи ГУР та діяло на російському фронті в 1914-1918 рр.
Дата й місце створення
Серпень 1914 р., м. Стрий. Подвійна присяга
Чисельність
2,5 тис. чоловік
Основа
Активісти молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт»
Позиція українських політичних сил щодо Першої світової війни.
Товариство українських поступовців – підтримка Росії, сподівання на автономію, пізніше нейтралітет.
УСДРП- розкол: В. Винниченко- пітримав ідею більшовиків- перетворити Першу світову на громадянську і захопити владу.
С. Петлюра- закликав до підтримки Росії у війні.
План
1. Демографічні зміни.
2. Повсякденне життя
повоєнних років.
А) Грошовий обіг в
УРСР.
Б) Релігійне життя у
повоєнний період.
3. Доля жінки.
Поняття:
Репатріант - особа, яка повернулась на батьківщину
внаслідок репатріації.
Спецпоселенець (спецпереселенець) - особа, виселена з місця
проживання, переважно у віддалені райони країни без судової або квазісудової
процедури. Особлива категорія репресованого населення СРСР.
Націона́льна свідо́мість — сукупність соціальних,
економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів,
норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких
виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів.
Тема:Радянізація західних областей України
1.перегляньте відеоурок,
2.визначіть позитивні та негативні наслідки радянізації
Розвиток західних областей України в післявоєнні роки мав свої особливості. Радянський лад зіткнувся з ворожим ставленням греко-католицької церкви, сильним впливом ідей націоналізму серед населення, різко негативним ставленням більшості селянства до колективізації, збройними діями з боку підпілля ОУН-УПА.
На західноукраїнських землях були здійснені:
індустріалізація (до 1951 р. промислове виробництво виросло на 230 % у порівнянні з 1945 р. і склало 10 % промислового виробництва республіки);колективізація, що завершилася до початку 50-х рр.;соціальні зміни (формування місцевого робітничого класу, верстви українських інженерів і техніків та ін.);розвиток освіти (у 1950 р. у вузах Західної України навчалося близько 33 тис. студентів) та інші зміни, що отримали назву «радянізація».
Ці перетворення проходили в умовах запеклої боротьби. Органи НКВС застосовували широкомасштабні репресії, висуваючи звинувачення в націоналізмі, депортації в східні райони країни (було виселено понад 200 тис. чоловік); була заборонена діяльність греко-католицької церкви. Зі свого боку УПА використовувала партизанську збройну боротьбу, методи терору, намагалася змінювати тактику, зважаючи на зміни ситуації. У 1950 р. в бою загинув командир УПА Р. Шухевич, а на початку 1950-х рр. ОУН і УПА як організації припинили існування в Західній Україні
Після завершення воєнних дій з огляду
на вагомий внесок українського народу в перемогу значно підвищився міжнародний
авторитет України. Україна серед 51 країни світу була однією із засновників
Організації Об'єднаних Націй (ООН)
Делегація України на чолі із заступником голови Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ УРСР Д. Мануїльським працювала над розробкою Статуту ООН. Урочиста церемонія його підписання відбулась 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско. Разом з іншими делегаціями Статут підписала й делегація України як країни - засновниці нової міжнародної організації, що мала на меті забезпечити мир і безпеку народів в усьому світі. Статут ООН набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Цей день щороку відзначається як день ООН.
На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1945 р.
Україну було обрано членом економічної та соціальної ради. З 1947 р. Україна -
член Економічної комісії ООН для Європи. У 1948-1949 рр. УРСР була непостійним членом головного органу
ООН - Ради Безпеки.
У 1946 р. Україна брала участь у роботі Паризької Мирної конференції і
підписала мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та
Фінляндією. Українська дипломатія багато зробила для розвитку ООН, зокрема
таких її органів, як Комісія з прав людини, Міжнародна організація праці (МОП),
Комісія ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), у переговорах щодо
обмеження озброєнь. У 50-х роках представники УРСР працювали в 16-ти
Міжнародних організаціях
Складним був період затяжної "холодної війни", період боротьби між капіталізмом і
соціалізмом за вплив на країни Центральної та Південно-Східної Європи, що
виявилось у створенні так званого соціалістичного табору. Україна поставляла країнам,
які належали до Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), чавун, вугілля,
продукцію машинобудування, важливі види сировини тощо.
Понад 20 млн. трудящих України в 1950-1951
рр. підписали Стокгольмську відозву до народів світу про заборону атомної
зброї. Увійшовши до Всесвітньої Ради Миру, представники УРСР підписали
Звернення Ради про укладання Пакту Миру між великими державами.
У 1954 р. Україна стала членом ЮНЕСКО. Проте за авторитарної влади в СРСР зовнішньополітична
діяльність в ці роки певною мірою була обмежена.
Україна рухалась у фарватері зовнішньополітичних кроків СРСР, що природно для унітарної держави, де панує монополія центру на зовнішню політику. Україна, формально маючи право встановлювати прямі міжнародні відносини, включаючи обмін дипломатичними місіями, за відсутності реального суверенітету, справжньої державності в республіці фактично не могла ним скористатися.
Визволення України почалося під час Сталінградської битви
(листопад 1942 - лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на
користь СРСР.
Перші
населенні пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р.
Масове ж визволення
українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943
р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків.
Розвиваючи успіх,
радянські війська у вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р.
розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити
неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією
битви за Дніпро було визволення Києва від окупантів. Сталін, ігноруючи реальне
співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до "Великого
Жовтня".
Ціною величезних людських
втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За визволення
столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя
Радянського Союзу.
У 1944 р. радянське
командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних
операцій, остаточно визволивши територію України:
- - Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 -
січень 1944 рр.);
- - Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944
рр.); - Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);
- - Криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.); -
Наступ на півдні. Визволення
Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);
- - Визволення Криму (квітень-травень 1944 рр.);
- - Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень
1944 рр.). 27
липня 1944 р. звільнено Львів;
- - Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944
рр.);
28
жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників.
У ході визвольних
операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів! Неоціненну допомогу
воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення,
працівники тилу. Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж
лінія фронту наблизилась до районів дислокування частин УПА, командування
віддало наказ не втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і
зміцнення своїх сил.
- - 8 травня 1945 р. німецько-радянська війна
завершилася капітуляцією Німеччини.
- - 2 вересня 1945 p. капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.
Українці в роки Другої
світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі
Радянської армії, антинацистського руху Опору (на території України і
окупованих країн Європи), у складі американської, канадської армій, австралійських
частин.
У збройній боротьбі проти
ворога брало участь понад 6 млн.
українців.
Кожен третій із
них загинув на фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став
інвалідом.
Серед військового
керівництва СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко,
С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Рибалко, К.Москаленко та інші.
З 15 фронтів, які діяли в
період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами і
генералами - українцями за походженням.
Великий внесок у перемогу
зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва.
Людські втрати України у
війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб.
Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 18 тис, медичних закладів, 33 тис. закладів освіти...
Зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.
- -У
Другій світовій війні Німеччина і її союзники прагнули розчленувати
Україну та колонізувати її.
- - 3 червня 1941 р. по жовтень 1944 р. Україна була
ареною збройної боротьби проти окупантів. Героїчна боротьба розгорнулася в
тилу німецьких армій.
- - Частина українців, очолювана ОУН-УПА. прагнула
скористатися війною для відродження незалежної української держави.
- - Ворогами самостійної України були не лише нацисти,
а й сталінський тоталітарний режим, що стало причиною непримиренної
боротьби між радянським і оунівським рухом Опору.
- - Український народ зробив величезний внесок у перемогу над Німеччиною і її союзниками.
Напад Німеччини та її союзників на СРСР та окупація значних територій зумовили розгортання руху Опру. Поразки на початковому етапі війни примусили Москву терміново переглянути довоєнну теорію війни, згідно з якою, у разі нападу противника на СРСР, бойові дії будуть вестися "малою кров'ю і на території ворога". У 1930-х pp. було ліквідовано створену в лісах мережу матеріально-технічних баз для розгортання, у разі потреби, партизанського руху. Підібрані для можливої партизанської боротьби кадри звинуватили в підготовці замаху на Сталіна і знищили. Тому з поспіхом зібраних і недосвідчених 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, улітку 1942 р. лишилося лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти недосвідчених підпільників і партизанів діяли досвідчені фашистські каральні органи: гестапо, поліція, СС, СД.
В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набрав організованого характеру в 1942 р., коли було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач. У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти.
Причини розгортання руху Опору: окупація батьківщини загарбниками; жорстокість окупаційного режиму; цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.
Пасивні форми опору, різноманітна допомога партизанам; відмова співробітничати з окупаційною владою; саботаж заходів окупаційної влади; випуск бракованої продукції; зрив поставок продовольства для окупаційної армії; ухиляння від робіт тощо.
Активні форми опору, партизанський рух; діяльність підпілля; диверсійна діяльність; пропагандистська діяльність.
Джерела формування партизанських загонів.
- • Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів.
- • Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими частинами.
- • Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу.Відомими командирами радянських партизанів стали С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов.
В українських містах і селах діяли молодіжні підпільні організації. У Миколаївській області до їх складу входили старшокласники с. Кримки. У вересні 1942 р. – січні 1943 р. підпільна молодіжна організація "Молода гвардія" діяла в м. Краснодоні. Крім антигітлерівської пропаганди, молодогвардійці здійснили низку диверсій і бойових операцій.
Крім радянського руху Опору, в Україні виникає і націоналістичний, організатором якого виступила ОУН. У 1942 р. була сформована Українська повстанська армія (УПА). її головнокомандувачем став член Проводу ОУН(Б) Р. Шухевич. Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини.
У 1944 р. в Карпатах представники довоєнних політичних партій Західної України та східних українців створили Українську головну визвольну раду (УГВР), яка закликала неросійські народи СРСР об'єднатися проти Москви.
Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни вів боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створення української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рухи наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували в стані відкритої війни.
Перегляньте відеоурок, випишіть течії Руху опору в Україні, мету, форми боротьби
Тема: УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
Основні поняття та терміни:
-план "Барбароса"-військово-стратегічний план нападу Німеччини на Радянський Союз
- бліцкриг – (блискавична війна) теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в короткі терміни, перш ніж противник розгорне свої військові сили;
- евакуація – виведення населення й ресурсів з території, яку може захопити ворог;
- мобілізація – комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан;
- тактика «випаленої землі» - знищення всього, що слугуватиме життєзабезпеченню військ противника й цивільного населення на території, яку може захопити ворог.
Основні дати та події:
- 22 червня 1941 року – напад Німеччини на СРСР;
- 23-29 червня 1941 року – танкова битва в районі Луцьк – Броди – Рівне – Дубно;
- 11липня-19вересня 1941 року – оборона Києва;
- 5 серпня-16жовтня 1941 року – оборона Одеси;
- 30 жовтня 1941 року – 4 липня 1942 року – оборона Севастополя;
- травень-червень 1942 року – поразка радянських військ під Харковом і на Керченському півострові;
- 22 липня 1942 року – завершення окупації УРСР військами Німеччини та її союзників.
Завдання:
Проаналізуйте наслідки поразки Червоної армії в боях за Україну.
Тема: Початок німецько-радянської війни
Випишіть:
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
Тема: Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
- Ознайомтесь з матеріалом теми
- Подивіться відеофільм,
- Виконайте тестові завдання
(відповіді на Viber або kornat55@gmail.com )
Однією з найбільших трагедій українського народу став Голодомор 1932—1933
рр. Голод в
Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.
Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського
виробництва в Україні. Селяни, насильно об’єднані в колгоспи, були не
зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за роботу майже нічого не
одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила
нереальні плани та норми хлібозаготівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація
та деградація колгоспного виробництва позначилася не стільки на поставках
державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь яких
запасів продовольства.
Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично вилучила в селян усе
зерно, навіть посівний фонд. У результаті вже у грудні 1931 р.стали надходити
перші відомості про голод в окремих районах. У першій половині 1932 р. від
голоду загинуло 150 тис. селян.
Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну
кампанію 1932 р. Ускладнювала ситуацію й безгосподарність у колгоспах. На 20
травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше за половину запланованих
площ. Унаслідок неякісного обробітку частина посівів загинула. І все ж таки
врожай 1932 р. був лише на 12% меншим за середній у 1926—1930 рр. і міг забезпечити
Україну мінімумом продовольства. Проте радянське керівництво вимагало негайного
виконання норм хлібозаготівлі, які були нездійсненними в ситуації, що склалася
на селі.
Хлібозаготівельна
кампанія 1931—1932 рр. фактично залишила
селян без хліба. Щоб вижити, селяни ночами ножицями стали зрізувати ще
недозрілі колоски на полях. Це явище швидко набуло масового характеру. Проте 7
серпня 1932 р. з’явився відредагований особисто Й. Сталіним Закон про охорону соціалістичної власності
(що дістав назву закону «Про п’ять колосків»), яким за розкрадання
передбачалися розстріл або десять років ув’язнення. На початок 1933 р. за цим
законом було засуджено 54 645 осіб, із яких розстріляно 2000.Крім того, за
невиконання хлібозаготівлі було усунуто з посад 80 % секретарів райкомів
партії. Але такі заходи не допомогли, і тоді Й. Сталін посилає в Україну
«надзвичайну комісію» на чолі з В. Молотовим. Почалося масове звільнення з
партії та віддання під суд. За період роботи «комісії» до січня 1933 р. з
українських селян було додатково вичавлено 90 млн пудів, значною мірою за
рахунок створення спеціальних бригад із видобутку зерна. Актив цих бригад
налічував 112 тис. осіб, які отримували відсоток від добутого зерна. Але й ці
заходи не сприяли виконанню плану хлібозаготівлі. Тоді для покарання боржників
комісія запровадила «натуральні штрафи» (спеціальні загони стали вилучати все
наявне продовольство), які перетворилися на свідомий терор голодом. Колгоспи які не виконували плани хлібоздач зоносилися на "чорні дошки." На початок
1933 р. в Україні фактично не залишилося продовольства.
Люди
були змушені їсти товчену кору дерев, солому, перемішану з гнилою та мерзлою
капустою, картоплею; котів, собак, щурів, слимаків, жаб, кротів тощо. Також
траплялися випадки канібалізму.
Така їжа викликала тяжкі захворювання. Почалося масове вимирання цілих сіл.
Поставлені в безвихідь селяни намагалися врятуватися втечею в міста та райони,
не вражені голодом. Передбачаючи такий розвиток подій, сталінське керівництво
27 грудня 1932 р. запровадило паспортну систему з обов’язковою пропискою.
Селяни, не отримуючи паспортів на руки, фактично перетворювалися на кріпаків
радянської держави.
Також до України було направлено «окремо уповноважених» Л. Кагановича та П. Постишева, які посилили репресивні заходи з метою виконати план хлібозаготівлі й організувати нову посівну кампанію.
Перегляньте відеофільм «Великий злам»
https://www.youtube.com/watch?v=USfRX4UdEtY
Завдання: Визначити причини,наслідки
голодомору;
Закон про 5 колосків
Що таке «чорні дошки»
Якими методами здійснювалася
колективізація?
Випишіть терміни та поняття
Голодомор — штучно створений голод із метою досягнення певної мети. Голодомор
1932—1933 рр. в Україні було визнано геноцидом українського народу.
Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і латин. caedo — убивати) — знищення окремих
групп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами,
а також штучне створення життєвих умов, не сумісних із життям.
Тести: «ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ»
1. У якому році радянське керівництво проголосило курс на суцільну колективізацію?
А – 1928 рік;
Б – 1929 рік;
В – 1930 рік;
Г – 1931 рік.
2. Який нормативно-правовий акт радянської влади народ прозвав «закон про
п’ять колосків»?
А – «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільського
господарства в районах суцільної колективізації й щодо боротьби проти
куркульства»;
Б – «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними
господарствами»;
В – «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та
зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»;
Г – «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному
будівництву».
3. Що стало головною причиною Голодомору в Україні?
А – відсутність продовольчої допомоги голодуючим з боку сусідніх держав;
Б – провал форсованої індустріалізації;
В – посуха та неврожай;
Г – цілеспрямована політика вищого радянського керівництва.
4. Де була утворена перша в Україні машинно-тракторна станція (МТС)?
А – у Березівському районі Одеської округи;
Б – у Красноградському районі Полтавської округи;
В – у Теофіпільському районі Шепетівської округи;
Г – у Чигиринському районі Шевченківської округи.
5. Що передбачало занесення сіл на «чорну дошку»?
А – вилучення зерна, господарського інвентарю і відправка активістів на
примусові роботи на промислові новобудови;
Б – конфіскацію всього продовольства і посівного фонду, припинення
постачання товарів;
В – ліквідацію злісних саботажників хлібозаготівель і виселення партійних
активістів до Сибіру;
Г – обмеження кооперативної і державної торгівлі;
6. Укажіть області, які найбільш постраждали від Голодомору (за тогочасним
адміністративно-територіальним поділом):
А – Вінницька, Одеська;
Б – Дніпропетровська, Чернігівська;
В – Донецька, Харківська;
Г – Київська, Харківська.
7. Розташуйте події у хронологічній послідовності:
А – здійснення в цілому суцільної колективізації в Україні;
Б – початок роботи хлібозаготівельної комісії В. Молотова в Україні;
В – публікація у газеті «Правда» статті Й. Сталіна «Запаморочення від
успіхів»;
Г – створення першої в Україні машинно-тракторної станції (МТС).
8. Установіть відповідність між термінами та їх визначеннями:
|
1 – колективізація |
А – заходи державного примусу, покарання |
|
2 – репресії |
Б – ліквідація заможних селянських господарств |
|
3 – розкуркулення |
В – об’єднання селянських господарств у великі
підприємства шляхом примусового усуспільнення землі, інвентарю, худоби |
|
4 – хлібозаготівлі |
Г – примусове вилучення державою у селян максимальних
обсягів зерна за суттєво заниженими цінами |
|
|
Д – штучне завищення цін на промислові товари й
заниження на сільськогосподарську продукцію |
9. Укажіть наслідки суцільної колективізації (три відповіді):
1 – запровадження ринкових відносин між державою та виробниками
сільськогосподарської продукції;
2 – інтенсифікація сільськогосподарської праці;
3 – ліквідація індивідуальних селянських господарств;
4 – підрив і деградація продуктивних сил села;
5 – «прикріплення» селян до сільської місцевості безпаспортним статусом;
6 – розширення мережі селянських збутових, споживчих, кредитових спілок і
товариств;
7 – стрімке зростання сільськогосподарського виробництва та матеріального
добробуту колгоспників.
Тема: УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
Основні поняття та терміни:
-план "Барбароса"-військово-стратегічний план нападу Німеччини на Радянський Союз
- бліцкриг – (блискавична війна) теорія ведення
швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в короткі терміни,
перш ніж противник розгорне свої військові сили;
- евакуація – виведення
населення й ресурсів з території, яку може захопити ворог;
- мобілізація – комплекс
заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил
країни у військовий стан;
- тактика «випаленої землі» -
знищення всього, що слугуватиме життєзабезпеченню військ противника й
цивільного населення на території, яку може захопити ворог.
Основні дати та події:
- 22 червня 1941 року – напад Німеччини на СРСР;
- 23-29 червня 1941 року – танкова битва в районі Луцьк – Броди – Рівне –
Дубно;
- 11липня-19вересня 1941 року – оборона Києва;
- 5 серпня-16жовтня 1941 року – оборона Одеси;
- 30 жовтня 1941 року – 4 липня 1942 року – оборона Севастополя;
- травень-червень 1942 року – поразка радянських військ під Харковом і на
Керченському півострові;
- 22 липня 1942 року – завершення окупації УРСР військами Німеччини та її
союзників.
Завдання:
Проаналізуйте наслідки поразки Червоної армії в боях за Україну.
Розділ 6. Україна в роки Другої світової війни.
Тема уроку: Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року. Початок Другої світової війни
Завдання:
- опрацювати матеріали лекції, зробити конспект;
- переглянути відеоуроки;
- виписати: зміст Пакту Рібентрнопа - Молотова, основні дати
- Переглянути відеоурок та зробити конспект за розповіддю вчителя.
- Прочитати § 24, 25https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/
- Виписати визначення термінів
- Переглянути відеоурок та зробити конспект за розповіддю вчителя.
- Прочитати § 23. Виписати визначення термінів:
- Основні поняття і терміни: колективізація, колгоспи, куркуль, розселянювання, хлібозаготовельна криза, МТС, «чорні дошки», «закон про п’ять колосків», голод, геноцид українського народу
- Основні дати:
-
• 1927–1928 рр. — хлібозаготівельна криза;
• 1928 р. — створення МТС в Україні, початок суцільної колективізації;
• грудень 1929 р. — курс на «ліквідацію куркульства як класу»;
• лютий 1930 р. — початок форсованої колективізації;
• 2 березня 1930 р. — стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» та початок масового виходу селян з колгоспів;
• 7 серпня 1932 р. — Закон «Про охорону соціалістичної власності» («закон про п’ять колосків»)
Результати перших п’ятирічок
| Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.) |
|
| Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.) |
|
Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання кількості підприємств важкої промисловості, будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем деяких галузей промисловості випередила деякі європейські держави.
Серед негативних наслідків можна виділити, зокрема підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення.
«Джерела індустріалізації»:
• доходи від сільськогосподарського виробництва;
• перекачування коштів з легкої промисловості у важку;
• внутрішні позики;
• безкоштовна праця у вихідні дні;
• праця в'язнів у таборах;
• збільшення випуску спиртних напоїв;
• продаж товарів за кордон за цінами, нижче ринкових;
• режим економії.
Протягом зими-весни 1919 р. над територією України (за винятком західних областей) було встановлено радянську владу. Було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, пізніше перейменований в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив – Х. Раковський. Більшість уряду складали росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників було мало.
В Україні радянська влада будувалась відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва Українська Народна Республіка була відкинута. Відтепер Україна офіційно називалася – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. – УРСР). Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з’їзд Рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.
Ця конституція закріпила диктатуру пролетаріату, скасувала приватну власність і позбавила експлуататорські класи виборчих прав.
Суть політичного курсу більшовиків полягала у прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Така політика отримала назву «воєнного комунізму».
Перегляньте відеофільм, презентацію
Випишіть основні положення політики "Воєнного комунізму"
Запровадження «воєнного комунізму» супроводжувалося різким звуженням її суверенітету:
- КП (б)У, профспілки, Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви;
- РНК України, УРНГ діяли під безпосереднім керівництвом РНК та ВРНГ РСФРР;
- у травні-червні 1919 р. було створено військово-політичний союз радянських республік.
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:
- «червоний терор»;
- жорстка централізація;
- створення продзагонів;
- реквізиції, конфіскації тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
- економічна криза (падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція);
- погіршення умов життя народу;
- зростання соціальної напруги;
- розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.
Перед вами — стара фотографія З неї дивиться чоловік у черкесці, з генеральськими погонами на плечах і георгіївським хрестом на грудях. Цій людині судилося стати головою Української держави в 1918 р., під час грізного військового лихоліття. Не покерувавши країною й року, він залишив українську землю у грудні, щоб уже ніколи сюди не повернутися... Павло Скоропадський - гетьман України 1918 р. Ще за життя ім'я цієї людини стало широко відомим не тільки в Україні, а й за її межами. Щоправда, відомим він був здебільшого у негативному плані. Про нього говорили як про великого поміщика, реакційного диктатора, організатора карних експедицій проти селянства, прислужника австро-німецького імперіалізму. Сьогодні, навпаки, більшість істориків подає постать Павла Скоропадського - як щирого українського патріота й видатного державного діяча. Отже, нашим часам властива полярність думок. А де ж історична істина? У «Малій енциклопедії етнодержавознавства», в одній зі статей П. Скоропадський зображений як «політичний перевертень» і «національно несвідомий українець», а в другій - «як щирий патріот України». Тож наше завдання - з'ясувати, ким був П. Скоропадський - «політичною маріонеткою» чи «щирим патріотом»; на основі ознайомлення з документами і реальними подіями часів гетьманату, сформуйте власну думку про те, якої оцінки й характеристики заслуговує цей історичний діяч.
План вивчення нового матеріалу
1. Гетьманський переворот. П. Скоропадський.
2. Внутрішня та зовнішня політика Української держави та ставлення до неї у суспільстві.
3. Падіння гетьманського режиму.
Прочитайте §12;
https://history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/
Перегляньте уважно відеоурок та випишіть:
1) основні напрямки внутрішньої (промисловість, сільське господарство, збройні сили, культура) та зовнішньої політики Павла Скоропадського,
2)причини падіння гетьманського режиму
Причини падіння режиму П. Скоропадського
Падіння режиму гетьмана П. Скоропадського було зумовлено такими причинами:
- поразка Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності;
- залежність Української держави від австро-німецьких військ;
- відсутність дієздатної регулярної української армії, реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя;
- вузька соціальна база (буржуазія, поміщики, заможні селяни);
- підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;
- наростання соціальної напруги та формування організаційної опозиції;
- спроба знайти опору серед білогвардійців (грамота П.Скоропадського про відмову від української державності та вступ до всеросійської федерації народів від 14 листопада 1918 р.)
ттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттт
В лютому 1917 року у Росії перемогла демократична революція. Самодержавний лад був повалений. Влада в російській державі перешла до Тимчасового уряду – перехідного органу, Очолив уряд - князь Г.Львов.
Тимчасовий уряд вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, у тому числі і над Україною. Він зобов’язувався передати свої повноваження Установчим зборам, скликання яких передбачалося у недалекому майбутньому. Ці збори мали визначити форму державного ладу і прийняти конституцію країни.
За кілька днів звістка про повалення царату поширилась по всій Україні.
Полум’я Української революції не можливо було загасити.Лідером українського руху традиційно була інтелігенція.
Причини і передумови Української революції
1. Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини.
2. Важке соціальне становище переважної частини населення.
3. Невирішеність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва.
4. Піднесення українського національного визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення.
5. Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни.
Мета діяльності УЦР
• Домагання національно-територіальної автономії для України.
• Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку.
- Причини та привід Першої світової війни
- Плани воюючих держав щодо України
- Ставлення політиків і населення до війни(ГУР, СВУ, Карпато-руський визвольний комітет, ТУП, УСД)
- Формування легіону Українських січових стрільців
- Воєнні дії на території України Прочитайте § 1,2 підручника https://history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-standard-level/
заповніть таблицю|
Назва українського
політичного об’єднання |
Дата утворення Хто очолював |
Ставлення до війни та
бачення майбутнього України після її завершення |
|
|
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар